Роль М. Ільмінського та С. Рачинського у формуванні особистості С. Смоленського

Abstract

Розглядається діяльність С. Смоленського – ідейного натхненника Нового напряму в православній духовній музиці кінця XIX – першої половини XX ст. Формування різних аспектів його багатогранної діяльності – педагогічної, наукової, музично-творчої, суспільно-організаційної – проходило у перший, Казанський період життя під впливом двох корифеїв просвітництва й освіти – М. Ільмінського та С. Рачинського. Головною об’єднуючою задачею названих діячів стало просвітництво народу через організацію навчально-виховної системи, що ґрунтується на ідеях православного вчення. Тісне співробітництво з М. Ільминським підштовхнуло С. Смоленського до роботи з перекладання церковних піснеспівів для малих народів, створенню підручника з церковного співу. С. Рачинський затвердив С. Смоленського в думці про відродження споконвічних витоків в церковно-співочому мистецтві.