Синестезія як спосіб осягнення смислу музичного твору: теорія і практика ХХ - початку ХХІ століття

Abstract

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «17.00.03. – Музичне мистецтво». – Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. – Харків, 2016. Дисертацію присвячено розробці проблематики «синестезії» як явища музичного мистецтва ХХ–початку ХХІ століть та як поняття музичної синестезіології. На ґрунті досліджень Б. Галєєва, Н. Коляденко, І. Ванєчкіної, А. Сидорова-Дорсо, К. Кемпена, Л. Маркса, Ч. Ван-Лінга, Л. Коста систематизовані уявлення про синестезію в аспектах естетики і психології творчості. Зазначено, що синестезія в музиці проявляється на всіх рівнях комунікативного процесу (композитор–виконавець–слухач) та акцентовано її когнітивний сенс. Узагальнено досвід сучасної музичної синестезіології та складено її словник. Обґрунтовано матрицю музично-синестетичних співвідношень та екстрапольовано її на вивчення творчості І. Вишнеградського, О. Мессіана, Т. Мюрая, М. Монк, А. Кастилья-Авіли. З точки зору синестетичної інтерпретації здійснено аналіз виконавських версій творів (Е. Пюіж-Роже, К. Фуджі, С. Білльє, М. Жосте, Й. Крістофа, Ш. Шлеєрмахера, Р. Мюраро, А. Х’юіт, Т. Язави, М. Нонкен). В рамках синестетичних практикумів апробовано концепт «синестетичного слухання» як актуальної стратегії сприйняття сучасної музики. Функціонування синестезії в комунікативній системі музичного мистецтва дозволило визначити її як когнітивне явище.