Регуляція тривожності у підлітків з тяжкими порушеннями мовлення: особливості подолання комунікативних бар’єрів

Abstract

У статті розглянуто проблему тривожності підлітків з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) у контексті кризових викликів сучасності, зокрема воєнних дій в Україні, які істотно впливають на психоемоційний стан дітей та підлітків. Проаналізовано специфіку підліткового віку як сенситивного періоду розвитку емоційної сфери та комунікативної діяльності, що зумовлює підвищену вразливість до стресогенних факторів. Узагальнено наукові підходи до трактування тривожності, охарактеризовано її психологічні та фізіологічні прояви, окреслено взаємозв’язок між мовленнєвими труднощами та рівнем тривожності в підлітків із ТПМ. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного напруження серед дітей та підлітків унаслідок воєнних дій, вимушених переміщень, нестабільності освітнього середовища та тривалого стресу. Для підлітків із ТПМ ці фактори посилюються специфічними труднощами у комунікації, що ускладнює їхню соціальну взаємодію, підвищує рівень тривожності та потребує комплексних психолого-педагогічних підходів до підтримки. Особливу увагу приділено аналізу впливу травматичних подій та кризового середовища на формування комунікативних бар’єрів. Наведено емпіричні дані українських і зарубіжних досліджень, що підтверджують високий рівень стресу й травматизації серед дітей шкільного віку та зростання емоційної напруги у здобувачів освіти. Запропоновано структурну модель взаємозв’язків між кризовими факторами, тривожністю та комунікативними бар’єрами у підлітків із ТПМ, що включає гіпотези щодо ролі емоційної регуляції, самоефективності, копінг-стратегій, соціальної підтримки та освітнього середовища. Окреслено напрями психолого-педагогічного супроводу, спрямованого на зменшення рівня тривожності та подолання комунікативних бар’єрів: створення безпечного освітнього простору, налагодження довірливої взаємодії, впровадження технік релаксації, когнітивно-поведінкових стратегій, розвиток впевненості в собі. Представлено приклади вправ для формування навичок саморегуляції та гармонізації емоційного стану. Окрема увага приділена можливостям арт-терапії як ефективного методу зниження тривожності та розвитку комунікації у підлітків із мовленнєвими порушеннями. Результати дослідження підкреслюють необхідність системної психолого-педагогічної підтримки підлітків з ТПМ в умовах кризових впливів та важливість розроблення програм, спрямованих на своєчасну профілактику й корекцію емоційних і комунікативних труднощів.