Роль рибальської лексики в художньому тексті

Abstract

Аналіз художніх текстів, які відображають українську рибальську культуру різних ареалів, дозволив заглибитись у семантичну структуру професіоналізмів, виділити найважливіші мотиваційні моделі постання назв, підтвердити історичну тяглість української рибальської лексики. Установлено, що родова назва рибар сягає щонайменше праслов’янської доби, а видові назви рибалок щукар, юнарь укладають- ся в спільнослов’янський семантичний підтип ‘назва того, хто живиться від тварини’ словотвірної моделі «іменникова основа + -ар (-арь) = назва людини за професією». Важливими в художніх текстах є дієслівні назви, утворені від назв рибальських знарядь: гачити ← гак, куканити ← кукан, клочити ← клок тощо. Серед абстрактних іменників на позначення узагальнених назв риболовецьких дій продуктивний словотвірний тип із суфіксом -к(а): лапавка, заставка, наборка тощо.