Нові підходи до поняття здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів фізичного виховання

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми здоров’язбережувальної компетентності (ЗЗК) майбутніх учителів фізичного виховання. Наголошено, що в умовах сучасних викликів, зокрема воєнного стану, традиційні підходи, обмежені технікою безпеки, є недостатніми. Роль учителя фізичного виховання трансформується з інструктора на «менеджера здоров’я» освітнього середовища. Проаналізовано існуючі наукові праці та виявлено фрагментарність у визначенні структури ЗЗК. Запропоновано новий, холістичний підхід до розуміння ЗЗК як інтегративної професійно-особистісної якості. Обґрунтовано оновлену чотирикомпонентну структуру поняття, що включає: 1) аксіологічно-мотиваційний (ціннісне ставлення до здоров’я); 2) маційний (глибокі знання, включаючи психогігієну та медіаграмотність у сфері здоров’я); 3) діяльнісно-проєктивний (вміння проєктувати здоров’язбережувальне середовище, володіння сучасними технологіями); 4) рефлексивно-прогностичний (здатність до самозбереження, профілактики вигорання та стрес-менеджменту). Підкреслено, що ключовими інноваціями в запропонованій структурі є включення інформаційно-медійної грамотності для боротьби з дезінформацією у сфері здоров’я та виокремлення компонента самозбереження самого вчителя як обов’язкової умови його ефективної діяльності.