Формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів фізичної культури в умовах воєнного стану

Abstract

У дисертації досліджено проблему формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів фізичної культури в умовах воєнного стану. На основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури розкрито сутність здоров’язбереження як стратегічного пріоритету освіти в умовах війни. Уточнено зміст ключових понять, зокрема «здоров’язбережувальна компетентність майбутнього вчителя фізичної культури в умовах воєнного стану» визначено як складне інтегративне новоутворення особистості, що базується на аксіологічному переосмисленні здоров’я як екзистенційної цінності та здатності фахівця реалізовувати здоров’язбережувальний супровід освітнього процесу з урахуванням викликів безпекового характеру. Компетентність охоплює ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, діяльнісно-поведінковий та особистісно-рефлексивний компоненти. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз проблеми Опрацьовано нормативно-правову базу та наукові джерела, що дозволило уточнити категоріально-понятійний апарат, зокрема поняття «Digital Health Literacy» (цифрова грамотність у сфері здоров’я) та «травмоінформована педагогіка». Центральним результатом розділу стала розробка структурно-функціональної моделі формування зазначеної компетентності, яка інтегрує методологічні підходи (системний, компетентнісний, середовищний, стресорієнтований) та відповідні блоки: концептуально-цільовий, змістовно-технологічний, процесуальний та оцінно-результативний. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови реалізації моделі: створення цифрового здоров’язбережувального середовища у ЗВО; впровадження травмоінформованих технологій у професійну підготовку; інтеграція елементів тактичної медицини та психологічної саморегуляції у зміст фахових дисциплін. Другий розділ присвячено аналізу результатів педагогічного експерименту. Експериментально перевірено ефективність моделі за участю здобувачів вищої освіти. Доведено, що впровадження моделі через розроблений спецкурс, тренінги з резильєнтності та використання цифрових інструментів моніторингу здоров’я сприяло значній позитивній динаміці. Частка студентів із високим рівнем сформованості компетентності в експериментальних групах суттєво зросла порівняно з контрольними. Достовірність результатів підтверджено методами математичної статистики.