Теоретичні та практичні засади естетичної підготовки майбутніх педагогів: ретроспективний аналіз.

Abstract

У статті здійснюється історичний аналіз процесу естетичної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Увага звертається на значну кількість робіт, пов’язаних із дослідженням таких понять, як «естетичне виховання», «естетична культура», «естетична діяльність». Однак з метою глибокого та повного розуміння проблеми розвитку художньої творчості студентів здійснюється дослідження саме терміна «естетична підготовка майбутнього вчителя». Досліджено, що витоки наукових поглядів на естетичну підготовку знайдені у вченнях стародавніх філософів, теологів Середньовіччя, педагогів Відродження та філософів Просвітництва. У прямому значенні цього слова естетична думка виникає в епоху рабовласницького суспільства. Аналіз художніх пам’ятників Стародавнього світу говорить про те, що Єгипет став першою державою, у якій наука й мистецтво активно розвивалися.Виявлено, що у період Древньої Греції і Риму естетична думка відокремлювалась від міфології і розвивалася разом з наукою і філософією. У цей же час виникають перші естетичні теорії у Малій Азії, потім у грецьких містах Південної Італії й острова Сицилії, а також Афінах. Установлено, що у філософських працях Платона, Аристотеля, Сократа, Демокрита міститься чимало висловлювань про призначення, методи та засоби естетичного виховання, що мають значення й для сучасної естетичної підготовки педагога. У період Середньовіччя естетичні засади відходять на другий план, уступаючи місце християнській ідеології. Відродження та розвиток ідей естетичної підготовки продовжилися у період Ренесансу, базуючись на ідеях гуманізму, гармонійного розвитку особистості. З’ясовано, що в епоху Просвітництва в наукову термінологію філософської естетики уводиться термін «естетика», що означає «сприймати за допомогою почуттів», а як самостійна дисципліна естетика виділяється в середині XVIII століття. У результаті дослідження встановлено, що в нашій країні питання естетичного виховання студентів та відповідної підготовки вчителів почали активно розроблятися у середині ХІХ – на початку ХХ століття. Особливий внесок у розробку цього питання зробили П. Білецький-Носенко, К. Ушинський, В. Острогорський, М. Румянцев, С. Миропольський, М. Сумцов. Підкреслено, що сучасний педагог естетичного курсу дисциплін – це вмілий організатор, людина високої культури, широкої ерудиції, здатний творчо вирішувати завдання культурно-естетичного розвитку молодого покоління.