Звукова культура мовлення як компонент комунікативної діяльності дітей з дитячим церебральним паралічем.

Abstract

У статті розглядається проблема формування звукової сторони мовлення як компоненту формування комунікативної діяльності у дітей з дитячим церебральним паралічем. Зазначається, що структура порушень пізнавальної діяльності при ДЦП має ряд специфічних особливостей. а наявність розладів звуковимови спричиняє гальмування процесу розвитку слухової диференціації порушених звуків, що, в свою чергу, ускладнює формування вимовної сторони мовлення та порушує формування зв’язного мовлення дитини. Зазначено, що порушення звуковимови у дітей з ДЦП у значній мірі обумовлюється моторним недорозвиненням, а особливо недорозвиненням мовленнєвої моторики тобто, порушенням формування орального праксису, розвиток якого ускладнюється наявністю парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату, слабкістю кінестезії, напруженням м'язів язика та губ. Зазначається,що особливістю порушення звуковимови при дитячому церебральному паралічі є спільність порушень загальної і мовленнєвої моторики та зв'язок різних дизартричних проявів з певними формами дитячого церебрального паралічу. Наголошується, що порушення артикуляційної моторики при дитячому церебральному паралічі не тільки ускладнюють формування вимовної сторони мовлення дитини, але й нерідко спричиняють порушення фонематичного сприйняття. Висвітлюється загальна структура порушень пізнавальної діяльності та специфічні особливості, характерні для всіх дітей даної категорії. У статті розкриваються основні напрямки реалізації завдань виховання звукової культури та формування правильної звуковимови у дітей з ДЦП. Зазначається, що основним завданням корекційної роботи з формування звукової культури мовлення при дитячому церебральному паралічі є розвиток відчуттів артикуляційних поз і рухів, подолання та профілактика оральної диспраксії. Наголошується,що порушення артикуляційної моторики при дитячому церебральному паралічі не тільки ускладнюють формування вимовної сторони мовлення дитини, але і спричиняють порушення фонематичного сприйняття, що викликає у дитини труднощі звукового аналізу слів та спотворення їх звуко-складової та граматичної структури мовлення, порушення зв’язного мовлення, а це призводить до порушення комунікативної функції мови.