Гончарний горн нового часу з селища Манченки на Харківщині

Abstract

Дослідження, що вивчає керамічне виробництво на Слобожанщині 16–18 ст., є вкрай актуальним, адже ця тема вивчена вкрай недостатньо. Воно спирається на археологічні розвідки, аналіз писемних джерел та реконструктивні методи. Наприкінці 19 – на початку 20 ст. Харківська губернія була третім за значенням центром гончарства на Лівобережній Україні. Але, незважаючи на це, на Харківщині відомо про два гончарні горни біля с. Просяне та в м. Валки, які були збудовані з використанням цегли. Нещодавно було виявлено ще один, у селищі Манченки, що функціонував у другій половині 18 ст. На жаль, його виявлення було випадковим і на момент археологічного обстеження значна частина конструкції була знищена. Незважаючи на це, була отримана цінна в науковому відношенні інформація щодо конструкції паливника горна та застосованих будівельних прийомів. Зокрема, його конструкція була виготовлена в товщі землі з пропаленої глини, яка утримувалася до обпалу на хворостяній основі, що відрізняє цей виробничий об’єкт від горнів, знайдених у Просяному та Валках. Дослідження показало, що цей горн, імовірно, забезпечував потреби місцевого населення і був розміщений поза межами господарсько-житлової забудови прилеглого хутора. Знахідки фрагментів посуду з каолінової глини, характерних для керамічної продукції 18 ст., підтверджують датування горна і свідчать про початок життєдіяльності на хуторі в межах сучасного селища Манченки у зазначений період. Картографічно задокументована селітебна зона на цьому місці у другій половині 19 ст. утворилася, таким чином, принаймні століттям раніше. Подальші дослідження допоможуть краще зрозуміти історію освоєння регіону