Соціально-педагогічна підтримка сімей наркозалежних у процесі реабілітації: гендерний аспект

Abstract

У статті розглянуто питання надання соціально-педагогічної підтримки родини, в яких один або декілька з її членів мають залежність або співзалежність. Зроблено акцент на розробці напрямів соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних, що знаходяться у процесі реабілітації, враховуючи гендерні характеристики наркозалежних і співзалежних. Соціально-педагогічну підтримку сімей наркозалежних у процесі реабілітації розуміємо як спеціально організовану діяльність соціального педагога/соціального працівника з сім’ями наркозалежних, що проходять реабілітацію, з метою виявлення, визначення та розв’язання проблем таких сімей і допомоги їм у повноцінному соціальному функціонуванні. Встановлено, що незважаючи на спільні риси прояву співзалежності у жінок і чоловіків (деформована взаємодія співзалежних і наркозалежних з найближчими родичами, батьками, дітьми, ревнощі в міжособистісних стосунках з партнером, гіперконтроль, знижена відповідальність щодо себе, і підвищена – по відношенню до партнера, безвідповідальність у батьків стосовно не адиктивних членів родини) є особливості в гендерному вимірі: у жінок – емоційна неврівноваженість, плаксивість, підвищена віктимність, схильність до маніпуляцій, низька стресостійкість, відсутність підтримки серед оточення; у чоловіків – зовнішня емоційна холодність при прихованій підвищеній тривожності всередині, неадекватна (знижена або завищена) самооцінка, схильність до позашлюбних стосунків, до адитивної поведінки, трудоголізму, життєва безпорадність, або навпаки, бажання повністю контролювати функціонування всіх членів родини. Розроблено напрями соціально-педагогогічноїї підтримки сімей наркозалежних у процесі реабілітації: 1) діагностика членів родини в реабілітаційному центрі та подальша соціальна просвіта з питань формування асертивної поведінки, навичок ефективної комунікації, стресостійкості, формування життєвих цінностей; 2) «робота з наркозалежними» соціальне навчання відбувається завдяки механізму обернення негативного соціального досвіду (наркозалежні засвоюють нові зразки поведінки, цінності, нові знання, отримуючи їх від ресоціалізованих наркозалежних); 3) робота з усією сім’єю, що реалізується поза середовищем реабілітації, коли реабілітовані наркозалежні наближаються до етапу ресоціалізації (передбачає допомогу в соціальній інтеграції наркозалежним і підтримку всієї родини на початку ресоціалізації, подальший розвиток життєвих компетентностей всієї родини, сприяння самостійному соціальному функціонуванню реабілітованих наркозалежних поза центром реабілітації, допомога їм у самореалізації та саморозвитку та конструювання соціально-позитивного оточення (друзі, знайомі, колеги, родичі тощо). З урахуванням гендерних особливостей складено методичні рекомендації щодо соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних у процесі реабілітації.