Інноваційні підходи до краєзнавчої практики: використання кейс-методу в дослідженнях Слобожанського краєзнавчого музею

Abstract

У статті розглянуто інноваційні підходи до організації сучасної краєзнавчої практики на прикладі діяльності Слобожанського краєзнавчого музею, який виступає платформою для інтеграції освітніх, дослідницьких та культурно-просвітницьких ініціатив у регіоні. Особливу увагу приділено застосуванню кейс-методу як ефективного інструменту розвитку дослідницьких навичок, критичного мислення, уміння працювати з історичними джерелами та залучення здобувачів освіти до глибшого осмислення локальної історії. Підкреслено, що кейс-метод дозволяє поєднати традиційні підходи музейної педагогіки з інтерактивними формами навчання, забезпечуючи можливість моделювання історичних ситуацій, аналізу інтерпретацій і реконструкції повсякденних практик населення Слобожанщини різних періодів. Проаналізовано специфіку створення, структуру й дидактичну функціональність краєзнавчих кейсів, заснованих на матеріалах музейних фондів, фотодокументах, усних історіях, мапах, речових джерелах, предметах декоративно-ужиткового мистецтва та елементах матеріальної культури регіону. Зазначено, що такі кейси сприяють формуванню навичок аналізу, порівняння, узагальнення, інтерпретації історичних артефактів, а також розвитку уміння працювати в команді, аргументувати висновки та презентувати результати дослідження.Подано приклади кейсів, пов’язаних з історією традиційних ремесел, локальних промислів, функціонуванням сільськогосподарського виробництва, розвитком соціокультурних інститутів та трансформацією регіональної ідентичності Слобожанщини впродовж XIX–XXI ст. Розкрито методичний потенціал використання кейс-методу для реконструкції господарських, обрядових і побутових практик, відтворення локальних історичних сюжетів і виявлення історичних смислів у предметному світі музею. У статті аргументовано, що інноваційні моделі роботи з локальною спадщиною створюють сприятливі умови для популяризації краєзнавчих студій, забезпечують глибше розуміння історичної унікальності регіону та актуалізують значення локальної ідентичності в умовах сучасних гуманітарних досліджень.

The article considers innovative approaches to the organization of modern local history practice using the example of the Slobozhansky Local History Museum, which serves as a platform for the integration of educational, research, and cultural and educational initiatives in the region. Particular attention is paid to the use of the case method as an effective tool for developing research skills, critical thinking, the ability to work with historical sources, and engaging students in a deeper understanding oflocal history. It is emphasized that the case method allows combining traditional approaches to museum pedagogy with interactive forms of learning, providing the opportunity to model historical situations, analyze interpretations, and reconstruct everydaypractices of the population of Slobozhansky region in different periods. The specifics of the creation, structure and didactic functionality of local history cases based on materials from museum collections, photo documents, oral histories, maps, materialsources, objects of decorative and applied art and elements of the material culture of the region are analyzed. It is noted that such cases contribute to the formation of skills in analysis, comparison, generalization, interpretation of historical artifacts, as well as the development of the ability to work in a team, argue conclusions and present research results. Examples of cases related to the history of traditional crafts, local industries, the functioning of agricultural production, the development of socio-cultural institutions and the transformation of the regional identity of Slobozhanshchyna during the 19th–21st centuries are given. The methodological potential of using the case method for the reconstruction of economic, ceremonial and everyday practices, the reproduction of local historical plots and the identification of historical meanings in the object world of the museum is revealed. The article argues that innovative models of working with local heritage create favorable conditions for the popularization of local history studies, provide a deeper understanding of the historical uniqueness of the region, and actualize the importance of local identity in the context of modern humanitarian research.