Управління розвитком науково-технічного освітнього кластера університету в контексті формування дослідницької компетентності

Abstract

Стаття присвячена проблемі розвитку науково-технічного освітнього кластера університету з метою формування дослідницької компетентності у здобувачів вищої освіти. Здійснено аналіз науково-педагогічної літератури та з’ясовано, що науково-технічні освітні кластери – це комплекс взаємопов’язаних освітніх, наукових, виробничих та інноваційних структур, що функціонують на базі університету та сприяють інтеграції освіти, науки й практики. Вони є інструментом інтеграції освіти, науки та бізнесу, спрямованими на підготовку висококваліфікованих фахівців. Висвітлено результати порівняльного аналізу особливостей розвитку науково-технічних освітніх кластерів у мирний та воєнний час за такими критеріями, як функціонування, пріоритетні напрями, інфраструктура, співпраця з бізнесом, підготовка кадрів. Формування та розвиток науково-технічного освітнього кластера з метою формування дослідницької компетентності потребує чіткої стратегії, що включає: визначення ключових напрямів наукової діяльності університету; розробку механізмів взаємодії між учасниками кластера; забезпечення фінансування через державно-приватне партнерство. Зауважено, що однією із дієвих форм реалізації освітніх кластерів є залучення до міжнародних грантових проєктів. Стратегія реалізації участі в грантових проєктах ґрунтується на виконанні етапів грантової діяльності (підготовка заявки відповідно до вимог гранту, отримання фінансування, реалізація проєкту, оцінка ефективності та аналіз результатів роботи), які дозволяють здійснити наукове дослідження з мінімальними затратами. Сучасна наукова мобільність розглядається як один із ключових способів підвищення дослідницької компетентності у системі реалізації кластера, що сприяє формуванню дослідницької компетентності здобувачів вищої освіти та інтеграції української науки у світовий освітній простір.