Самоосвітня діяльність майбутнього вчителя початкових класів як складова професійної підготовки

Abstract

У сучасних умовах розвитку демократичного суспільства триває модернізація системи освіти, яка супроводжується суттєвими змінами у педагогічній теорії та практиці. Ключовим чинником, який сприяє цьому процесу є підготовка майбутніх вчителів та їхнє подальше професійне вдосконалення. Темпи розвитку науки і економіки, зміни головного суб'єкта освіти – особистості того, хто отримує освіту вимагають переосмислення педагогічної діяльності. Тільки педагог з відкритою свідомістю здатний ефективно і результативно організувати освітній процес, спрямований на розвиток і соціалізацію здобувача освіти в умовах цифрової економіки. Майбутній вчитель початкових класів повинен бути готовий до здійснення професійної діяльності в умовах, які стрімко змінюються. У державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) зазначається, що духовна криза нашого суспільства, втрата багатьох ціннісних орієнтирів, а також складні соціально-економічні та політичні процеси призвели до кризового стану в освіті. Він виявляється в невідповідності знань запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам. Завдання ліквідувати наявні диспропорції покладаються на школу. Проте логіка розвитку сучасного життя така, що кожний індивід повинен володіти сумою знань і вмінь, які набагато ширше виходять за межі шкільної програми. У Законі України «Про освіту», зокрема, зазначається, що одним із структурних компонентів освіти є самоосвіта. Отже, в період освоєння освітньої програми вищої професійної освіти, майбутній фахівець повинен не тільки опанувати певними видами діяльності, визначеними в стандарті, але і компетенціями професійної самоосвіти, що забезпечують його професійно-особистісний розвиток протягом усієї професійної діяльності. Проблема самоосвіти особистості в сучасних умовах є актуальною для майбутнього спеціаліста, питання професійної самоосвіти вчителя початкових класів набуває особливого значення, що обумовлено нинішньою економічною і соціокультурною ситуацією та інтенсифікацією професійної діяльності в освітніх організаціях, вимогами ринку праці, де конкурентоспроможними стають фахівці, які володіють технологіями самоосвіти. При цьому ми розуміємо, що одним з критеріїв освіченості особистості слід розглядати її здатність до самоосвіти як умова повноцінного функціонування в суспільстві.