Еволюція уявлень про героїзм в історії психології та сучасних соціально-психологічних дослідженнях

Abstract

У статті досліджується еволюція уявлень про героїзм в історії психології та сучасних соціально-психологічних дослідженнях. Розглянуто ставлення до героїзму в стародавньому Китаї, Індії, Єгипті, грецької міфології, поглядах філософів Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу та Просвітництва. Показано, що у різні епохи героїзм розуміли як моральну доблесть, жертовність, дотримання обов’язку чи внутрішню боротьбу зі страхом. Особлива увага приділяється поглядам не героїзм в класичних психологічних теоріях З. Фрейда, В. Джеймса, Г. Лебона, а також сучасним концепціям А. Маслоу, В. Франкла, Е. Еріксона, Л. Колберга, Д. Батсона, М. Селігмана та Ф. Зімбардо. На основі аналізу теорій мотивації, морального розвитку, ідентичності, емпатійного альтруїзму, резильєнтності та логотерапії розглянуто, як героїчна поведінка формується в умовах кризи, загрози та соціального вибору. Приведені результати сучасних досліджень героїзму — від розгляду «великої вісімки» рис героїв до нового його розуміння за результатами Heroic Imagination Project як універсальної властивості людської природи. Наголошено, що героїзм не є винятковою рисою окремих індивідів, а може розвиватися через виховання, освіту, моральне становлення та соціальну підтримку. Розвиток емпатії, набуття компетентності та навичок, а також наполегливість перед перешкодами – все це здібності, які можна розвивати.