Звукова культура мовлення як компонент комунікативної діяльності дітей з дитячим церебральним паралічем

Abstract

У статті розглядається проблема формування звукової сторони мовлення як компонента формування комунікативної діяльності в дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Зазначається, що структура порушень пізнавальної діяльності за ДЦП має низку специфічних У статті розглядається проблема формування звукової сторони мовлення як компонента формування комунікативної діяльності в дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Зазначається, що структура порушень пізнавальної діяльності за ДЦП має низку специфічних особливостей, а наявність розладів звуковимови спричиняє гальмування процесу розвитку слухової диференціації порушених звуків, що, у свою чергу, ускладнює формування вимовної сторони мовлення та порушує формування зв’язного мовлення дитини. Вказано, що порушення звуковимови в дітей із ДЦП значною мірою зумовлюється моторним недорозвиненням, а особливо недорозвиненням мовленнєвої моторики, тобто порушенням формування орального праксису, розвиток якого ускладнюється наявністю парезів і паралічів м’язів артикуляційного апарату, слабкістю кінестезії, напруженням м’язів язика та губ. Зазначається, що особливістю порушення звуковимови за дитячого церебрального паралічу є спільність порушень загальної і мовленнєвої моторики та зв’язок різних дизартричних проявів із певними формами дитячого церебрального паралічу. Висвітлюється загальна структура порушень пізнавальної діяльності та специфічні особливості, характерні для всіх дітей цієї категорії. У статті розкриваються основні напрями реалізації завдань виховання звукової культури та формування правильної звуковимови в дітей із ДЦП. Зазначається, що основним завданням корекційної роботи з формування звукової культури мовлення за дитячого церебрального паралічу є розвиток відчуттів артикуляційних поз і рухів, подолання та профілактика оральної диспраксії. Наголошується, що порушення артикуляційної моторики за дитячого церебрального паралічу не тільки ускладнюють формування вимовної сторони мовлення дитини, але й нерідко спричиняють пору- шення фонематичного сприйняття, що спричиняє в дитини труднощі звукового аналізу слів і спотворення їхньої звуко-складової та граматичної структури мовлення, порушення зв’язного мовлення, а це призводить до порушення комунікативної функції мови.