Індоєвропейські праоснови в українській рибальській лексиці

Abstract

У статті досліджено індоєвропейську спадщину в рибальській лексиці українських говірок. З‟ясовано, що ономасіологічні принципи рибальських номінацій часів індоєвропейської спільності криються в самій природі освоєння довколишнього світу нашими пращурами, зокрема в первісному риболовленні руками та зоровими й тактильними відчуттями, що супроводжували цей процес. Аналіз рибальських реконструкцій доводить існування в індоєвропейській прамові семантичних моделей «риба зі зміястим тілом», «риба, від якої на руках залишається клейка, вʼязка речовина». Інтегральною семою „вигнутість, опуклістьʼ просякнута більшість номінацій знаряддєвого рибальства та деяких іхтіонімів .