Формування білінгвальної культури спілкування дітей старшого дошкільного віку

Abstract

У дисертації досліджено проблему формування білінгвальної культури спілкування дітей старшого дошкільного віку в умовах закладу дошкільної освіти. Провідною тенденцією розвитку сучасної дошкільної освіти є перехід до цілісного розвитку особистості дитини, що передбачає використання її природного потенціалу до засвоєння мов як інструменту пізнання світу. Формування білінгвальної культури спілкування в старшому дошкільному віці розглядається не як механічне накопичення іншомовних лексем, а як створення гнучкої системи комунікації, що збагачує когнітивну сферу та розширює межі самовираження дитини. Потреба в науковому обґрунтуванні цього процесу зумовлена необхідністю гармонізації мовного розвитку дитини, де кожна з мов стає рівноцінним засобом соціалізації та особистісного зростання. Актуальність розв'язання проблеми виховання білінгвальної культури особистості в період дошкільного дитинства зумовлена унікальною пластичністю нервової системи та сензитивністю дитини до імпліцитного засвоєння мовних систем. Формування такої культури не обмежується лише набуттям мовленнєвих навичок двох мов, а постає як інтегративна особистісна якість, що формується в освітньому процесі. Воно синтезує в собі здатність до динамічного перемикання мовних кодів, гнучке оперування соціокультурними стандартами спілкування та сформовану ціннісну установку на сприйняття іншого мовного образу світу як природного складника власного досвіду. The dissertation examines the problem of forming a bilingual culture of communication in older preschool children within the context of early childhood education institutions. A leading tendency in the development of contemporary preschool education is the transition toward the holistic development of the child’s personality, which involves the use of the child’s natural potential for language acquisition as a tool for understanding the world. The formation of a bilingual culture of communication in older preschool age is considered not as the mechanical accumulation of foreign-language lexical items, but as the creation of a flexible communication system that enriches the cognitive sphere and expands the boundaries of the child’s self-expression.