Особливості корекційної роботи над звуковимовою у дітей з церебральним паралічем

Abstract

Статтю присвячено пошуку ефективних способів формування навичок вимовляння дзвінких та пом’якшених приголосних у дітей із церебральним паралічем. Звертається увага на те, що при багатьох церебральних ураженнях одночасно внаслідок паралічів чи парезів спостерігається порушення рухів, не доскональна загальна і артикуляційна моторика, що приводить до розладів звукової сторони мовлення. Звертається увага на те, що діти, хворі на церебральні паралічі, мають ураження моторики, в тому числі мовної, яка залежить від ступеня патологічного процесу, а види ураження залежать від локалізації цього процесу. Зазначається, що однією з причин, які утруднюють навчальну діяльність дітей, пов’язану зі звуковою стороною мовленнєвої дійсності, є недосконалість їхнього мовленнєвого слуху, зокрема фонетичного, який складається з кількох компонентів: фізичного, фонетичного, звуковисотного, тембрового та почуття ритму. Наголошується, що успішне подолання рухових і мовних порушень у дітей із церебральним паралічем вимагає спеціального проведення лікувальної та навчально-виховної роботи, та звертається увага на те, що діти з церебральними паралічами часто мають такі мовні вади, які не можна виправляти звичайними логопедичними прийомами. До цієї категорії належить формування дзвінкої та пом’якшеної вимови приголосних. Під час експериментального дослідження було визначено, що пересічні логопедичні прийоми не дають позитивних наслідків у разі використання звичайних способів формування дзвінкої та пом’якшеної вимови приголосних. Завдяки запропонованій системі корекційної роботи з формування навичок вимовляння дзвінких та пом’якшених приголосних у дітей із церебральним паралічем було досягнуто позитивних результатів, і це не тільки сприяло вдосконалюванню навчально-корекційного процесу, спрямованого на подолання мовленнєвих порушень, але й оптимізувало процес формування особистості , а також більш успішну соціальну адаптацію в цілому.