Давня космографічна система «семи кліматів: пошук шляхів її вирішення

Abstract

Мета статті -узявши за основу думку науковців про початок переходу від субстратно-речовинної до субстанційно-польової парадигми пізнання, проаналізувати античну космографічну теорію «семи клімáтів» і більш пізній її варіант, створений середньовічними арабськими вченими. Завдання: довести, що багато давніх космографічних творів містять у собі не тільки субстанційну, а й польову компоненту, що й треба було дослідити. Звичайні методи дослідження не дають дійсного уявлення про те, що таке «клімáти» (Klimata). Авторка застосувала інтердисциплінарний підхід і, використавши досягнення сучасної філософії і фізики у поєднанні з аналізом джерел на основі герменевтичного підходу, вирішила завдання роботи і досягла її мети. Наукова новизна роботи полягає в тому, що систему «семи клімáтів» дослідники вважають умоглядною і вивчають її тільки в географічному й астрономічному аспектах, а не в повноцінному космографічному, що пояснюється саме відсутністю польової компоненти в сучасній парадигмі гуманітаристики. Результати. Зроблена спроба, змінивши методологію дослідження, переосмислити дану систему і показати, що вона насправді собою являла, попри всі недоліки її дослідження та опису давніми авторами. Стаття розширює сучасні уявлення про простір планети і показує як можна, використовуючи давні космографічна джерела, досліджувати проблеми, про які сучасна наука тільки починає наважуватися говорити. Висновки. Було виявлено ту об’єктивну основу, яку намагалися дослідити і описати давні космографи. Завдяки інтердисциплінарному підходу встановлено, чим може бути система Клімáтів – об’єктивне явище нефізичної форми матерії, одна зі структур інформаційних полів планети, хоча давні автори й осмислювали її у традиціях своїх культур і на тому рівні науки, який був у їхні часи.