Емоційна екологія інклюзивного простору та її роль у підтримці дітей із комунікативними труднощами

Abstract

Тези розглядають концепцію емоційної екології як критичний чинник ефективної підтримки дітей з комунікативними труднощами в інклюзивному освітньому середовищі. Авторка акцентує на тому, що за формальними аспектами інклюзії (доступність, адаптовані програми) має стояти безпечний емоційний клімат, який сприяє розвитку комунікативної компетентності та соціальної адаптації. Особливу увагу приділено дітям з порушеннями мовлення, для яких вербальні труднощі часто супроводжуються емоційною вразливістю та соціальною ізоляцією. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень аргументовано, що позитивна емоційна екологія класу, що включає рівень підтримки, безпеку комунікації та стратегії соціалізації, є передумовою для розвитку довіри, саморегуляції та соціально-емоційних навичок. У тезах обґрунтовано необхідність системного педагогічного підходу, заснованого на емоційній чутливості вчителя та партнерській взаємодії між дітьми, для перетворення освітнього простору на середовище справжньої інклюзії та людяності.