Питання статеворольової соціалізації молоді через становлення інституту шлюбу та сім’ї у радянському суспільно-політичному дискурсі 1920-х років

Abstract

Радянська влада в 1920-ті роки зробила серйозну спробу дискредитації традиційних шлюбно-сімейних відносин, і, в наслідок цієї політики, стало значне зростання кількості «вільних», незареєстрованих шлюбів, розлучень, абортів, позашлюбних, покинутих, безпритульних та бездоглядних дітей і підкидьків; було зафіксоване статистично збільшення рівня проституції, насилля. Дослідження цього питання приводить до висновку, що спроби створити модель нового побуту, сімейного, статевої культури і впровадити її у свідомість суспільства стикалися з труднощами і суперечностями реальності. З одного боку під час обговорення статево рольової соціалізації – бажання створити «нову породу людей», з іншого боку – свідчення життєвих реалій про глибокі суперечності між повсякденною обстановкою і ціннісними орієнтаціями, що нав'язуються вихователями, між «ситуативними» тенденціями і довготривалими ідеалами (до того ж, які ще не стали загальними). Педагоги 1920-х рр. апробували методи «статевого виховання», яким судилося утвердитися в наступні десятиріччя і які проіснували аж до цього дня – наглядати, повчати, попереджати, карати.