Психологічні основи формування толерантного ставлення молоді до осіб з вадами розвитку

Abstract

У статті аналізуються психологічні основи формування толерантного ставлення молоді до осіб з вадами психофізичного розвитку. Толерантність в статті трактується як складна особистісна якість, що проявляється в різних сферах людського буття та визначається прогресивними змінами у мотиваційній, емоційній та інтелектуальній сфері. Описані прояви та рівні толерантного ставлення до тих, хто відрізняється від більшості за певними ознаками, а саме за особливостями психофізичного розвитку. Перелічені деякі домінуючі в суспільстві теорії, які відповідно до вимог часу пояснювали місце в соціумі людей з обмеженими можливостями здоров’я та визначали ставлення до них. Авторами описані основні напрямки досліджень в межах окреслених питань (визначення поняття толерантності, її складових, особистісних характеристик, що її визначають, поведінкових проявів, толерантного та інтолерантного ставлення до інших, а також можливостей формування бажаної моделі відносин, що проявляються у молоді). Відзначено, що результати проведених досліджень ставлення молоді до дітей та ровесників з вадами психофізичного розвитку показують достатньо розбіжні та часто несумісні результати, на що впливає безліч соціально-психологічних та особистісних факторів, які іноді важко врахувати та навіть зафіксувати. Аналіз процесів формування толерантного ставлення до людей, що мають вади розвитку, починається з вивчення того, в чому і як саме проявляється реальне ставлення до них в сучасному суспільстві. Особливо наголошується, що проблема ця актуалізується з початком впровадження інклюзивної освіти і є найбільш обговорюваною та досліджуваною саме в системі освіти, а ставлення до дітей з вадами розвитку, що можуть навчатися у інклюзивних закладах, є одним із визначальних факторів успішності їх адаптації та включення в коло однолітків.