Інноваційна культура викладача педагогічного закладу вищої освіти: теоретико-методологічний та емпіричний аспекти

Abstract

Стаття присвячена розгляду проблеми формування інноваційної культури викладача педагогічного закладу вищої освіти як наукового феномену, що виступає в якості складової професіоналізму та чинника вдосконалення освітнього процесу. Узагальнено результати теоретичних досліджень щодо сутності інноваційної культури, взаємозв’язку даного феномена з іншими поняттями. Представлено логічний взаємозв’язок реалізації матеріальної і духовної культури в інноваційній діяльності особистості, проілюстровано особливість інтегральної сутності інноваційної культури стосовно інноваційного потенціалу. Схарактеризовано методологічні підходи до Стаття присвячена розгляду проблеми формування інноваційної культури викладача педагогічного закладу вищої освіти як наукового феномену, що виступає в якості складової професіоналізму та чинника вдосконалення освітнього процесу. Узагальнено результати теоретичних досліджень щодо сутності інноваційної культури, взаємозв’язку даного феномена з іншими поняттями. Представлено логічний взаємозв’язок реалізації матеріальної і духовної культури в інноваційній діяльності особистості, проілюстровано особливість інтегральної сутності інноваційної культури стосовно інноваційного потенціалу. Схарактеризовано методологічні підходи до розуміння феномену інноваційної культури: аксіологічний і структурно-функціональний та визначено її компоненти. З’ясовано потреби в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності викладача в сучасних умовах освітньої діяльності у ЗВО. Сформульовано критерії та здійснено емпіричне дослідження щодо визначення рівнів сформованості інноваційної культури у викладачів педагогічного ЗВО, представлено характеристику окремих груп педагогів за виокремленими рівнями. Аналіз педагогічних характеристик окремих груп науково-педагогічних працівників дозволив констатувати їх різне ставлення до сприймання, розуміння, створення та застосування інновацій в освітньому процесі: від активно-позитивного до пасивно-негативного. Названо ключові компетентності сучасного викладача, що визначають його здатність до інноваційного оновлення власної педагогічної діяльності, та забезпечують ефективну реалізацію функцій інноваційної культури, наведених у статті. За результатами проведених досліджень зроблено висновки, що інноваційна культура педагога є невід’ємним компонентом його професіоналізму на особистісному і фаховому рівнях, а її сформованість визначає ефективність та якість педагогічної діяльності в контексті розвитку інноваційного освітнього середовища закладу вищої освіти.