Іноземні зазіхання на духовний потенціал Великого княжіння Київського у кінці ХІІІ–середині ХІV ст.

Abstract

У статті аналізується духовний потенціал Великого княжіння Київського під час розгортання литовської експансії на українські землі. Він привертав увагу й інших претендентів на «Київську спадщину». Авторка дійшла висновку, що у великій боротьбі за «Київську спадщину», яка точилася між династіями Литви, Польщі і Московії у ХІV ст., виразними були також римський, візантійський, ординський, германський «сліди». І у цій же спадщині потенціал стародавньої Київської Митрополії був одним з найсуттєвіших її складових, що в статті і розкривається. Увага приділяється також концепції Причастя, яка існувала в політиці уже роздробленої Русі в досліджуваний період. Ідею Причастя можна визнати за Велику ідею русів часів Середньовіччя, яка виказала визначальний вплив не тільки на політичні програми руських князів, а й на політичні програми правителів деяких сусідніх держав.