Виконавська виразність у контексті еволюційних процесів свідомості.

Abstract

У статті розглянуто певні закономірності, що сформовані різними виконавськими епохами, які затверджували далеко не однозначне уявлення про виразність виконавця. В умовах сучасності, коли змінюється уявлення про природу людини, яка розглядається більш як вібраційна сутність, ніж як фізична, в розуміння виконавської виразності привносяться нові грані осмислення. Виходячи на рівень високочастотних вібрацій, виконавець вже здатний відобразити синтез двох світів – проявленого та непроявленого, –знаходячи можливість розкриття особистої виразності, як зовнішнього прояву висловлення душі.