Діяльність «педагогічних інститутів» університетів – складова підготовки вчителів (друга половина ХІХ століття)

Abstract

У тексті досліджено становлення та розвиток педагогічної підготовки в університетах Російської імперії у другій половині ХІХ століття на прикладі діяльності так званих «педагогічних інститутів» і курсів. Проаналізовано еволюцію змісту та форм підготовки майбутніх учителів, зокрема запровадження кафедр педагогіки, викладання педагогічних і дидактичних дисциплін, поєднання теоретичного навчання з практичними вправами та стажуванням у гімназіях. Особливу увагу приділено діяльності Харківського університету, ролі окремих професорів у формуванні педагогічної освіти, а також проблемам організації педагогічних курсів, їх фінансування та ефективності. Показано суперечності між задекларованою метою професійної підготовки вчителів і реальним станом педагогічної освіти, що зумовило критику та зрештою ліквідацію педагогічних курсів у 1867 р. Зроблено висновок, що друга половина ХІХ століття стала періодом активних пошуків оптимальних моделей університетської педагогічної освіти, які заклали підґрунтя для подальшої спеціалізації та розвитку системи підготовки вчительських кадрів.

The text examines the formation and development of pedagogical training in universities of the Russian Empire in the second half of the 19th century using the example of the activities of the so-called «pedagogical institutes» and courses. The evolution of the content and forms of training of future teachers is analyzed, in particular, the introduction of departments of pedagogy, teaching of pedagogical and didactic disciplines, the combination of theoretical training with practical exercises and internships in gymnasiums. Particular attention is paid to the activities of Kharkiv University, the role of individual professors in the formation of pedagogical education, as well as the problems of organizing pedagogical courses, their financing and effectiveness. The contradictions between the declared goal of professional training of teachers and the real state of pedagogical education are shown, which led to criticism and ultimately the liquidation of pedagogical courses in 1867. The conclusion is made that the second half of the 19th century was a period of active searches for optimal models of university pedagogical education, which laid the foundation for further specialization and development of the system of training teachers.