Основні засади формування соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку з порушеннями інтелекту

Abstract

Стаття присвячена теоретичним основам формування соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку з порушеннями інтелекту. Розглянуто особливості психофізичного розвитку таких дітей, види соціально-побутових навичок та специфіку їх формування, а також проблеми, з якими стикаються діти у процесі навчання. Соціально-побутові навички включають навички самообслуговування (одягання, роздягання, прийом їжі), навички особистої гігієни (купання і догляд за собою), соціальні навички (взаємодія з однолітками та дорослими), які є базовими для повсякденного життя і забезпечують можливість самостійного функціонування дитини. Виявлено, що формування соціально-побутових навичок у дітей з порушенням інтелекту відбувається зі значним відставанням та якісною своєрідністю порівняно з їхніми однолітками з типовим розвитком. Також виявлено, що діти з порушенням інтелекту мають значні труднощі у плануванні, організації та контролі своєї діяльності в побутових ситуаціях. Це вказує на можливість додаткової спеціальної роботи з боку батьків з розвитку виконавчих функцій та навичок саморегуляції Важливим аспектом формування соціально-побутових навичок є використання індивідуалізованого підходу, який враховує особливості кожної дитини. Процес формування цих навичок можна умовно поділити на кілька етапів: підготовчий, етап навчання, етап закріплення та автоматизації навичок, етап контролю та корекції. Для якісної та результативної корекційної роботи під час навчання соціально-побутових навичок, доцільно знати наявний рівень сформованості навчальних і до навчальних здібностей, важливо проводити якісні тестування, моніторинг і оцінювання розвитку дитини, як в динаміці під час корекції, так і на її початку. Увага приділена питанням співпраці з батьками, їх активної участі в навчальному процесі, проведення консультацій, семінарів та тренінгів для батьків сприяє кращим результатам у формуванні соціально-побутових навичок у дітей. Розглянуто необхідність використання спеціальних методик, індивідуалізований підхід, підтримка мотивації та створення сприятливих умов для формування соціально-побутових навичок у дітей з інтелектуальними порушеннями.