Іграшки як засіб подолання дискримінації і стереотипів у процесі соціалізації дітей

Abstract

Досвід інклюзивної освіти переконливо свідчить про неприпустимість дискримінації стосовно осіб з інвалідністю, про забезпечення однакового ставлення до всіх людей, а також про доцільність створення безбар'єрного освітнього середовища. Інклюзивна модель освіти, згідно з міжнародними документами, має забезпечити соціальний, емоційний та когнітивний розвиток особистості через урахування потенційних можливостей та індивідуальних особливостей розвитку кожної особи, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним суб'єктом соціального середовища. Концепція інклюзивної освіти, відображаючи одну з головних демократичних ідей світу, ґрунтується на тому, що всі діти - цінні й активні члени суспільства. Тому організація інклюзивного освітнього простору має будуватися на таких складових, як інклюзивна культура, інклюзивна політика та інклюзивна практика. Інклюзивне навчання ставить серйозні завдання перед освітньою системою і функціонуванням закладу освіти, мобілізує до злагодженості роботи колективу, до вдосконалення програм і методів навчання, стимулюючи розвиток компетенції вчителів, психологів, працівників соціальної сфери та інших фахівців Мета соціалізації дитини з інвалідністю не просто навчити її адаптуватися до умов соціуму й бути йому корисною, а й, наскільки це можливо, допомогти їй перетворитися в людину, що усвідомлює свою гідність і безсумнівну цінність. Все це відбувається за умови створення безбар'єрного середовища.