Теорія та практика розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. – Луганськ, 2013. У дисертації репрезентовано цілісне й системне дослідження теоретичних основ і соціально-педагогічної технології розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти. Теоретичні основи розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти полягають у розумінні соціальності як суспільного феномена, що характеризується певними ознаками (культурно-історична детермінованість, об’єктивність, загальність, функціональність, дуальність, суб’єктність, орієнтація на іншого, динамічність); визначенні соціальності з соціально-педагогічних позицій як інтегрованого результату процесу соціального виховання особистості, у структурі якого поєднуються когнітивна, ціннісна, емоційно-особистісна, діяльнісно-поведінкова складові; розумінні розвитку соціальності учнів як процесу спрямованої, закономірної позитивної зміни особистості дитини, вироблення нею здатності до соціальної взаємодії, що відбувається в певній соціальній ситуації розвитку (внутрішній і зовнішній); визначенні особливостей розвитку соціальності учнів із різними захворюваннями; розкритті витоків ідеї інклюзивної освіти як продукту соціокультурної динаміки суспільства щодо соціального виховання дітей із інвалідністю; визначенні сутності та складових інклюзивного освітнього середовища школи як найбільш сприятливої ситуації розвитку соціальності учнів особливими освітніми потребами; обгрунтуванні ролі та функцій соціального педагога як основного суб’єкта розвитку соціальності учнів у ЗНЗ із інклюзивним навчанням. Розроблена й експериментально перевірена соціально-педагогічна технологія розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти грунтується на певних концептуальних основах і забезпечується програмно-змістовою й методично-процесуальною розробками.