Між Сходом і Заходом: християнський вибір середньовічної Болгарії

Abstract

Мета статті – на основі історичних джерел та наукової літератури, у тому числі праць болгарських учених-католиків, окреслити ті проблемні точки, які є у дослідженнях процесу прийняття християнства Болгарією. Використовувались такі методи історичного дослідження: загальнонаукові (аналітичний, логічний), історичні (хронологічний, історикопорівняльний), джерелознавчі – евристичний, критичний. Залучення деяких католицьких джерел, зокрема, джерел банатських болгар, окреслює наукову новизну дослідження. Результати: відображено процес християнізації Болгарії і показано великий вплив Римської церкви як на рішення болгарської влади щодо прийняття християнства, так і на сам перебіг подій навколо цього процесу. Незважаючи на те, що хрещення болгар і вирішення питання щодо статусу Болгарської церкви здійснювалося Константинополем, наводяться приклади того, що в цьому брав участь і Рим. Висвітлюється роль володаря Болгарії Бориса І, постать якого, як провідного діяча у хрещенні Болгарії, з часом у болгарських джерелах забувається і замінюється іншими іменами. Викладається авторська точка зору щодо того, як таке могло статися. Висновки. Християнська релігія була відома на болгарських землях з давніх давен, але здійснити християнізацію країни вдалося лише князю (царю) Борису І у 864–866 рр. Він звертався з цим і до Риму, і до Константинополя, і більш поміркована позиція останнього у питанні статусу церковної організації схилила чаші ваг на його бік. Болгарія прийняла східний варіант християнства, але у слов’янському кирило-мефодіївському обряді, який визнавав примат Папи. У науці не вирішено питання, чому ім’я Бориса І було забуте аж до середини ХІХ ст. навіть у Болгарії. Для пошуку відповіді на це питання запропоновано приділяти більше уваги саме латинським історичним джерелам, адже, схоже, що вони у цій проблемі заслуговують більшої довіри, ніж грецькі.