До проблеми оцінювання та виправлення помилок при викладанні іноземної мови

Abstract

Стаття присвячена проблемі оцінювання рівня володіння мовою та виправленню помилок при викладанні іноземної мови. Автором аналізуються два підходи до оцінювання рівня володіння мовою – дискретне оцінювання та глобальне оцінювання. Розглядаються переваги та недоліки кожного з них. Оцінювання, що ґрунтується на окремих навичках, та оцінювання мови в цілому являють собою два різні шляхи збору інформації. Обидва види інформації є необхідними для ефективного оцінювання. Таким чином, можна казати про необхідність і важливість комплексного підходу до оцінювання мови. У роботі зазначається, що комплексне оцінювання передбачає, що викладач рухається від оцінювання окремих умінь до оцінювання повного розуміння мови та продукування цілого тексту. Підкреслюється, що при такому підході невід’ємною частиною є самооцінювання студентами своїх знань, умінь та навичок, а також загального рівня володіння мовою. Авторка зазначає, що з проблемою оцінювання тісно пов’язане питання виправлення помилок. Підходи до виправлення помилок є доволі суперечливі. Питання виправляти помилки чи ні, а якщо виправляти, то як, багато в чому залежить від методології, якої дотримується викладач у своїй роботі, а також від виду мовленнєвої діяльності, в ході навчання якої відбувається (або відсутнє) виправлення помилок. У статті аналізуються підходи до виправлення помилок відповідно до різних психологічних теорій: глобальне виправлення, локальне виправлення, цілісний підхід до вивчення мови без виправлення. Авторка стверджує, що кожен з вищезазначених підходів не є абсолютно вірним. Для ефективного і результативного опанування іноземною мовою необхідно знаходити баланс між різними точками зору.