Діяльність історичних факультетів у закладах вищої освіти (ХІХ – початок ХХ століття)

Abstract

Статтю присвячено створенню та діяльності історичних факультетів у закладах вищої освіти. У дослідженні наголошується, що сьогодні перед освітою постають нові завдання: дати молодій особистості, не лише ґрунтовні знання, а й забезпечити реалізацію можливостей використовувати їх творчо. Непересічне значення у цьому процесі належить закладам вищої освіти, які покликані формувати не лише фахівця, а й інтелектуально розвинену, духовно й морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, здатну творчо підходити до розв’язання завдань соціального, професійного й особистісного змісту в їх органічній єдності. Автором розглянуто діяльність історичних факультетів у Харківському, Київському та Новоросійському університетах, оскільки у визначений період університети повинні були стати центрами навчальних округів. З’ясовано, що українські університети ХІХ ст. мали уніфіковану структуру і традиційно складалися з чотирьох факультетів: юридичного, медичного, фізико-математичного та факультету, який був створений ще в 1804 р. як філософський і лише до 1863 р. трансформувався в історико-філологічний. Проаналізовано Статути, які були прийняті у досліджуваний період та регламентували діяльність факультетів. Автором представлений адміністративний склад факультету, кафедри, що закріплювалися за факультетом та професорсько-викладацький склад. З’ясовано, що до загальних курсів належали: богослов’я, логіка і психологія, грецька і латинська мови, історія всесвітньої літератури, середньовіччя і європейської нового періоду, політична економія, історія російської літератури. Спеціальними для історичного відділення були: всесвітня історія стародавнього світу, середніх віків і нового часу, російська історія, історія слов’янських народів, церковна історія й історія філософії.