Психоментальна об’єктивація концепту земля у наративах жителів Куп’янщини

Abstract

У статті окреслено лінгвокультурну специфіку концепту земля в мовній картині світу жителів Куп’янщини. Проаналізовано концептосферу жителів таких сіл, як Токарівка, Вільшана, Колодязне, смт Куп’янськ. Дослідження номінативного поля ключових концептів жителів Куп’янщини в межах грантового проєкту в українських та українсько-канадських студіях із гуманітарних наук, освіти 2020-2021 «Динаміка етнокультурних концептів Сходу і Заходу (на матеріалі говірок Центральної Слобожанщини і Бойківщини)» (за часткової фінансової підтримки Канадського інституту українознавства, що є осередком українсько-канадських студій із гуманітарних наук University of Alberta (з фонду Василя Кравченка)) уможливлює глибоке розуміння мовно-ментальної картини світу носіїв різних регіонів України. Доведено, що концепт земля є виявом синтезу індивідуальної та загальнонаціональної свідомості, сформованої історичним чинником – радянською системою, що формувала певні стереотипи у ставленні до національно-культурних констант української нації. Охарактеризовано такі основні вербалізатори концепту земля, як город, ґрунт, сад, поле, праця, родина. Шляхом аналізу низки праць, у яких схарактеризовано основні риси ментальної психічної структури українця, доведено, що психоментальна об’єктивація концепту земля у наративах жителів Куп’янщини має переважно просторовий характер, пов’язаний з такою рисою як індивідуалізм, естетизм, працелюбство. Досліджено, що лексема земля у мовомисленні носіїв говірки Сходу позбавлена національних конотацій, не тотожна із лексемою Україна, хоча в семантиці наявні архетипні уявлення про землю-матір, годувальницю, яка насамперед є чинником добробуту та стабільності. Розглянуто специфіку оцінної репрезентації концепту земля, що зазнав впливу суспільно-історичних особливостей радянської системи, також позначений занепокоєнням щодо появи орендарів, Закону про ринок землі. Проведено аналіз часто вживаної інформантами лексеми колгосп, який для жителів Сходу, попри й деякі негативні конотації, асоціюється з такими постійними характерологічними ознаками: надійність, стабільність, наявність роботи.