До питання організації діяльності Харківських трирічних педагогічних курсів імені Г. Сковроди та Харківського педагогічного технікуму у 1920-х рр.

Abstract

У статті розглянуто основні засади діяльності Харківських трирічних педагогічних курсів ім. Григорія Сковороди та Харківського педагогічного технікуму. В умовах становлення радянського уряду та докорінних перетворень у суспільно-економічному та політичному житті гостро постала проблема формування педагогічних кадрів для шкільної освіти. На перших етапах розвитку педагогічної освіти (1920-ті рр.) вищі педагогічні навчальні заклади були відкриті для роботи представникам української інтелігенції, яка мала ґрунтовну вищу освіту, отриману ще в класичних університетах імперського часу: Харківський імператорський, Харківський комерційний, Київський, Львівський, Новоросійський (Одеса), Варшавський, Петербурзький технологічний та ін. Окремі викладачі повернулися з еміграції або переїхали з Галичини, адже бачили для себе певні перспективи в умовах українізації та викладання українською мовою. Зазначається поіменний кадровий склад Харківських трирічних педагогічних курсів ім. Григорія Сковороди та дисципліни, які викладалися. Середній вік викладачів складав 32 роки – найбільш сприятливий вік для наукової та творчої діяльності. Серед викладачів були видатні науковці, літератори, історики та громадсько-політичні діячі, які мали досвід роботи в українських національних органах влади революційного часу (М. Плевако, В. Бойко, Ф. Вишиваний, Т. Франко, О. Синявський, В. Мазуренко, В. Дністренко та ін.). На основі архівних джерел прослідковано часті зміни керівного складу закладів освіти, що може бути продиктовано політичними та міграційними процесами. Незважаючи на досить важкі умови праці та матеріального забезпечення Харківські трирічні педагогічні курси та Харківський педагогічний технікум зміг забезпечити вчительськими кадрами Харківську шкільну округу (Куп’янськ, Охтирка, Суми).