Константи буття лексикою рибальства й мореплавства

Abstract

У статті досліджено особливості семантичного наповнення та омовлення (лінгвалізації) в українськомовному художньому дискурсі найважливіших категорій людського буття (ситуацій, коли людина намагається віднайти й усвідомити сенс життя) крізь призму реалій рибальства і мореплавства. У творах Олександра Довженка, Юрія Яновського, Леоніда Тендюка, Сергія Осоки, в українськомовних перекладах творів Джозефа Конрада, Ернеста Гемінґвея у чуттєвому змалюванні загальнолюдських цінностей фігурують (як я́дра розгорнутих авторських метафор, як визначники, навколо яких побудовано цілісні образи) назви я́тір, ві́чка (сітки), лин, сом, ю́ шка, забрести́, скида́ється (риба), очере́т, шторм, прихі́д, відхі́д, рейс, пе́ленг, я́кір, порт, па́рус, бу́хта, бриз, штормови́й ві́тер, пришварто́ваний, бом-брам-рея, вітри́ло, па́луба, корма́ тощо. Аналіз українськомовних оригінальних і перекладних текстів з рибальською і мореплавською лексикою засвідчив вагу позначуваних цими назвами реалій для індивідуально-авторського художньо-образного осмислення найважливіших категорій людського буття: «хвиля, у яку зупиняється час», «ще не розкрита таємниця», «ловити потилицею краєчки сонця», «вечір <…> наловив собі линів на юшку», «соми вже скидались у Десні між зірками», «у двох морях її синіх очей», «під моїми парусами виросли молоді кораблі – сини», «щось таке ж свіже, як перший легенький бриз», «Всесвіт напинає зоряне вітрило» тощо. Проаналізований матеріал засвідчив: розгорнуті письменницькі метафори з рибальською і мореплавською термінологією мають глибокий екзистенційний зміст (щастя, пошук щастя, любов, туга, страждання, смерть…) та естетичну довершеність, що має спонукати дослідників до подальшого досліджування засобів лінгвалізації чуттєвих образів людського буття в художніх текстах з «рибальсько-мореплавським» образним підґрунтям.