Проблема "природа - людина" у літературно-художній інтерпретації Лесі Українки

Abstract

Дисертація присвячена вивченню багатогранного образу природи як структурного елемента художньої концепції людини в творчості Лесі Українки. Розкривається роль феномену природи в процесі творення художньої моделі людини, а саме: природа як засіб моделювання конфлікту та природа як один із конструентів характеротворення. Концепт природи розглядається в поетичному та драматургічному доробку письменниці як навколишнє середовище, органічний і неорганічний світ та як природа людської особистості, сукупність її психічних та фізичних особливостей, характер, природжені здібності та нахили людини, її іманентна та фемінно-маскулінна природа тощо. При аналізі феномену природи як всезагального сущого у багатоманітності проявів, живого, одухотворенного універсуму, досліджується й внутрішня сутність „природних” речей. Проблема „природа – людина” в творчості Лесі Українки аналізується в українському та загальноєвропейському контексті із залученням іншомовних творів, малодосліджених у означеному аспекті.