Походження земельної громади в українському радянському селі (1922–1930 рр.)

Abstract

У роботі досліджується походження самоврядної організації селян – земельної громади в період її існування – 1922–1930 рр. Зокрема, аналізується діяльність сільської громади і її трансформація у земельну громаду, роль цієї поземельної організації у радянському селі та причини її знищення під час проведення суцільної колективізації. У методологічній основі дослідження лежать принципи історизму, системності наукового аналізу та синтезу. Принцип історизму забезпечує погляд на діяльність земельної громади як процес, що розвивався у часі в сукупності історичних взаємозв’язків і взаємозалежностей. В дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні історичні методи. Аналіз історіографії обумовив використання аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації. Метод систематизації використовувався при вивченні архівних матеріалів. Науковою новизною є подальше обґрунтування цілісної концепції організації та діяльності інституту земельної громади в доколгоспному селі Наддніпрянської України. Суть концепції: інститут земельної громади в українському селі в 1922–1930 рр. відігравав провідну роль в економічному та соціальному житті села, в стосунках із радянською владою, був самоврядною та саморегулюючою організацією, створеною самими селянами, спирався на історичні традиції українського народу. Досвід земельної громади, як кооперативу вертикального типу, можна використати в сучасному українському селі для збереження селянства як верстви українського суспільства. Досвід земельних громад в процесі поділу та впорядження земельних угідь буде корисним в умовах запровадження ринку землі в сучасній Україні